пожива
11пожива — (1 ж) …
12пожива — и, ж. 1) Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. || Те, що їдять і п ють, що є харчуванням людини; їжа. || Харчові запаси, продовольство. || Те, чим харчуються тварини, птахи і т. ін.; корм. || Те саме, що здобич 2). 2) перен.… …
13пожива — ы; ж. Разг. То, чем можно поживиться, добыча, нажива. Лёгкая п. Смотреть на что л. как на поживу. Это моя законная п.! // О пище, заработке и т.п. Волки ищут поживы …
14пожива — ы; ж.; разг. а) То, чем можно поживиться, добыча, нажива. Лёгкая пожи/ва. Смотреть на что л. как на поживу. Это моя законная пожи/ва! б) отт. О пище, заработке и т.п. Волки ищут поживы …
15пожива — іменник жіночого роду …
16ПОЖИВА. — Собств. р. Является производным от поживать «быть, жить» …
17пожива — пожив/а …
18Плоха вору пожива, где сам хозяин вор. — Плоха вору пожива, где сам хозяин вор. См. ВОРОВСТВО ГРАБЕЖ …
19Чужая пожива не разжива. — Чужим добром не разживешься. Чужая пожива не разжива. См. СВОЕ ЧУЖОЕ …
20поживать — поживать, поживаю, поживаем, поживаешь, поживаете, поживает, поживают, поживая, поживал, поживала, поживало, поживали, поживай, поживайте, поживающий, поживающая, поживающее, поживающие, поживающего, поживающей, поживающего, поживающих,… …